Стахор Мітковіч (каля 1570 — пасля 22 жніўня 1608) — адзін з кіраўнікоў Магілёўскіх паўстанняў 1606—10 гадоў, стараста цэха саладоўнікаў.
Нарадзіўся да 1576 г. ў сям’і магілёўскіх месцічаў Мітка і Марыі Пратасаўны. Меў братоў Селівона, Астапа і Ігната[1].
19 чэрвеня 1606 г. Стахор Мітковіч, знаходзячыся на рынку каля гарадской ратушы, «при собранию людей обчих» выступіў супраць бургамістра Васіля Якімовіча, «словы неучтивыми лаял, соромотил и пофалки на здоровье его чинил». 20 чэрвеня Стахор Мітковіч, «збунтовавши дей немало людей так знаемых, яко и незнаемых до колко сот человека», з‚явіўся ў ратушы і супраць «врадников судовых» выступіў. З ратушы ён са сваімі людзьмі накіраваўся на рынак «до крамы Осипа Якимовича, лавника тамошнего» і пачаў яго сароміць, лаяць, пагражаючы забіць ці ўтапіць, а ўсю маёмасць забраць[2].
22 чэрвеня Стахор Мітковіч, яго памочнікі і іншыя паўстанцы прыйшлі ў ратушу «до лентвойта и бурмистра и всее рады меское торгалисе и руками кивали, отповеди и пофалки на здоровье чинечи, забитием грозили». Лентвойт, «хотечи успокоить таковую сваволю», загадаў гарадскім слугам затрымаць Стахора «яко старшого бунтовника» і пасадзіць у турму, але «ничого недбаючы на то, вси тые люди побунтованные…того Стахора на таковые свовольные учынки карат везенем не допустили»[3].
Апошні раз узгадваецца ў прывілеі ад 22 жніўня 1608 г.